Коробка Г. О. Філософсько-антропологічне осмислення мови сміху

Об'єкт - сміх як філософсько-антропологічний феномен. Мета - дослідження філософсько-антропологічних аспектів мови сміху. Методи: загальнофілософський метод аналізу й синтезу, семіотичний, діахронічний і синхронічний, порівняльно-історичний, метод термінологічного аналізу й операціоналізації понять. Теоретичні результати та їх новизна. Проведено систематичне дослідження основних етапів і тенденцій розвитку форм реалізації сміху як характерної риси української ментальності. Виділено основні різновиди антропотипу "homo ridens": Той, Хто Іронізує; особистість, що перетворюється на "клоуна", "блазня", "маріонетку"; надлюдина (як його предтеча Заратустра). Запропоновано чотири основні характеристики мови сміху: трансгресивність, деконструктивність, маніпулятивність і перверсивність. Практичне значення роботи полягає у можливості подальших філософсько-антропологічних досліджень і інтерпретацій сміху, вивчення способів функціонування комунікації в мовному просторі сміху. Результати можуть використовуватися як у подальших наукових дослідженнях сміхової культури, так і в навчальному процесі для викладання курсів з філософської антропології й філософії культури, а також таких дисциплін, як філософія мови, теорія й історія культури, літературознавство, релігієзнавство.