Семененко В. П. Поетичне моделювання прекрасного в українському фольклорі: традиційний ідеал

У дисертації проаналізовано способи художнього моделювання дійсності в українському фольклорі. Основну увагу зосереджено на висвітленні традиційного ідеалу людини в різних видах і жанрах усної творчості. Наголошено, що зображення ідеальної людини пов'язане з пошануванням культу предків, а також з героїзацією, ліризацією як способами освоєння світу. Ідеальне минуле на рівні суспільного ідеалу має безпосередній стосунок до менталітету народу, ідей патріотизму і проектується в майбутнє, а на рівні родинно-обрядового, особистісного життя відбувається певна констатація ідеальної сфери через ідеалізацію. Поетичне моделювання прекрасного, зображення ідеальної людини залежить не тільки від світоглядних уявлень народу, його менталітету, а й певною мірою від жанрової специфіки творів фольклору. Основою поетичного моделювання в казках є фантастичний елемент, бажане тут стає дійсним; у легендах і переказах, думах та історичних піснях ідеалізується, як правило, домінанта патріотизму через концепти волі, віри, слави; у пареміях переважає морально-етична складова ідеалу; у колядках та щедрівках сфера ідеального переноситься в майбутнє; натомість у поховальних голосіннях образ людини ідеалізується через ретроспекцію і констатацію сучасного, але без проекції в прийдешнє. Дослідження традиційного ідеалу людини на прикладі фольклорних видів і жанрів засвідчило наявність стійких фундаментальних соціонормативних компонентів народного світогляду і культурних концептів, що відіграють роль стабілізатора духовно-культурного розвитку і оптимізують сферу майбутнього, виправдані логікою народного світогляду і культури.