Павловський В. Л. Духовні практики як засіб трансформації особистості

У дисертаційному дослідженні показано, що загостреність проблем перехідного суспільства спричинюють духовні кризи особистості, спонукають її до трансформації, одним із засобів якої виступають духовні практики. З'ясовано, що "духовні практики" - це чуттєво-предметна діяльність людини, спрямована на освоєння та контроль власних психофізіологічних та духовних сил з метою самореалізації. Здійснено на основі системного підходу теоретичну реконструкцію духовних практик у різних світоглядних традиціях, що дало підставу для виокремлення основних точок переходу в еволюції духовних практик. Проаналізовано засоби та виокремлено основні типи сучасних духовних практик. Виділено особливості трансформації особистості у процесі духовних практик та розроблено типологію трансформованої особистості. Наголошується на необхідності залучення до системи формування особистості елементів духовної практики.