Бережко К. О. Суспільна трансформація діяльності Свідків Єгови в УРСР у 1945-1991 роках: історичний аспект

Робота присвячена проблемі ставлення влади до Свідків Єгови в УРСР у 1945-1991 роках і діяльності громади в республіці. Особливу увагу приділено таким аспектам, як динаміка й найважливіші чинники функціонування релігійної організації в Україні, особливості церковно-державних відносин у різні епохи радянської держави, ставлення віруючих до тогочасного суспільства, історіографія проблеми. Відзначено, що в другій половині ХХ ст. відбувається активне зростання кількості членів громади. Починаючи з 1950-х років, тоталітарний режим вдається до масових репресій віруючих. Так, 1 квітня 1951 року організовано операцію "Північ", унаслідок якої було депортовано до Сибіру близько 6 тисяч адептів релігійної організації із західних областей України. Основним видом діяльності Свідків, як і раніше, залишалася просвітницька робота. Члени громади активно брали участь також у трудовій діяльності радянського колективу, коли така праця не стосувалася політичної або воєнної сфери. У період загострення кризи радянської системи (середина 60-х - кінець 80-х років) влада намагалась контролювати релігійне підпілля в СРСР засобом реєстрації громад. Було прийнято декілька законопроектів, котрі дозволили віруючим залишити спецпоселення в Сибіру й повернутися додому. Однак діяльність течії й надалі трактувалась як антирадянська. Реальні конструктивні зрушення в церковній політиці держави відбулися в другій половині 80-х років і були пов'язані з політичним курсом М. С. Горбачова. 28 лютого 1991 року в Україні офіційно зареєстровано "Релігійну організацію Свідків Єгови".