Елькан О. Б. Семіосфера як символічне ядро культури (на основі текстів мистецтва германомовного світу ХХ століття)

У дисертації проаналізовано основні особливості семіосфери як символічного ядра культури і сенcопороджувального чинника у формуванні образного світу германомовної культури ХХ століття. Розглянуто концепції Е. Касірера, В. Хофмана, Ю. Лотмана, які пов'язані з проблемами символу, "символічних форм", семіозису і семіосфери культури. Визначено, що своєрідність семіосфери мистецтва ХХ століття багато в чому склалася під впливом теоретичної і художньої діяльності В. Кандінського. Аналіз художніх основ експресіонізму дозволив вичленувати низку антиномій, що розкривають протиріччя епохи і семіосфери цього мистецтва: раціоналізм та ірраціоналізм, алогізм; частина і ціле; своє і чуже; світло і тьма; чорне і біле; розпад і торжество; катастрофізм і пророцтво; традиціоналізм і новаторство. Новаторські концепції В. Кандінського знайшли втілення у творчості видатного німецького художника ХХ століття Т. Гроховяка. Різноманіття мистецтва ХХ - початку ХХІ століть розкриває аналіз семіосфери символічного живопису сучасної німецької художниці Елізабет Оксенфельд, що має яскраво виражений індивідуальний початок. Аналіз теоретичних концепцій і художньої творчості діячів експресіонізму підтверджує тезу: семіосфера як символічне ядро культури є сенcопороджувальним чинником і визначає художню своєрідність мистецтва германомовного світу ХХ століття.