Тагірова Г. В. Соціальне прогнозування як засіб регулювання суспільних відносин

Дисертаційна робота присвячена теоретико-методологічному дослідженню соціального прогнозування в сучасну епоху. У дослідженні увага акцентується на аналізі соціального прогнозування як засобу регулювання суспільних відносин в короткостроковій перспективі. Ретроспективний аналіз соціального прогнозування на різних етапах соціально-філософської думки дозволив визначити тенденції суспільних змін в Україні. Досліджено, що соціальна прогностика розробляє соціальні аспекти наукових проблем гносеології та логіки прогностичного дослідження, наукові принципи типології соціальних прогнозів, класифікацію методів соціального прогнозування. Вона розробляє комплексні соціальні прогнози, що є сукупністю знань про майбутнє та його ймовірний розвиток. На основі загальної та оперативної інформації виникає можливість регулювати людську діяльність таким чином, щоб досягти ефективних результатів. В ситуації невизначеності та нестабільності виникає потреба знизити рівень ризику, який загострюється в умовах динамічних суспільних змін. Кон'юнктурні прогнози є важливим інструментом регулювання стану об'єкта та виявлення закономірностей причинно-наслідкових зв'язків з метою прийняття адекватних політичних рішень, й, таким чином, мають можливість вплинути на небажані негативні тенденції майбутнього суспільно-політичного розвитку країни. Соціальний прогноз розглядається як механізм для аналізу політичних ризиків, попередження конфліктів, обґрунтування державних рішень та їх наслідків, прийняття науково обґрунтованих тактичних рішень в системі соціального управління, оскільки виконує дослідницьку функцію і слугує відправним пунктом для виявлення негативних чи позитивних тенденцій, ризиків у розвитку державотворення.