Актуальність дослідження. Сьогоденний світ характеризується нестабільністю, мінливістю, невпинним трансформаційним процесом, що відбувається у соціокультурному просторі; зазнає постійних змін - як у економічній та політичній площинах, так і у ідеологічній, етико-аксіологічній сферах, царині свідомості. Сучасна людина опиняється в ситуації духовно-психологічної невдоволеності, глобальної відчуженості, "культурного шоку", "змасовлення суспільства", знецінення цінностей, соціальної аномії, засилля "перетворених форм", "симулякрів" тощо, закономірними наслідками яких є криза соціальної ідентичності та адаптації. Тому перед нашим сучасником стоїть складна задача - сформувати власний соціокультурний простір, вільний від знелюдненого світу "панівної культури", заснованої на приматі споживацтва і уніфікації, власну систему цінностей та соціальних норм. Такий процес сучасні дослідники називають "самоактуалізацією" особистості і наголошують на його нагальній необхідності в умовах всеохоплюючого ціннісного релятивізму. Окреслена ситуація актуалізує проблеми конформізму і нонконформізму, надає їм нового звучання в якості векторів самоактуалізації особистості, вимагає переосмислення їх сутності, ролі та місця у соціокультурних процесах сучасності. Зокрема, вона дозволяє розглядати нонконформізм і конформізм не тільки в якості "перетворених форм" низки соціокультурних явищ, як то соціальної адаптації; але й дає змогу дослідити нонконформізм як конструктивний елемент реформування соціальної реальності, необхідну умову подолання соціальної дезорганізації у розмаїтті дисфункціональних процесів, що її супроводжують; обумовлює необхідність розкриття творчого потенціалу нонконформізму. Складний характер об'єкту дисертаційного дослідження передбачає звернення до різних сфер гуманітарного знання, залучення теоретико-методологічних засад рефлексії суспільних феноменів, розроблених у працях таких видатних представників філософської, соціологічної, культурологічної думки, як П.Бергер, М.Вебер, Е.Дюркгейм, Ф.Енгельс, А.Камю, І.Кант, С.Кара-Мурза, Ю.Лотман, Т.Лукман, М.Мамардашвілі, К.Маркс, Р.Мертон, Ж.-П.Сартр, Н.Смелзер та ін. В дисертації розкрито сутнісні виміри нонконформізму та конформізму у соціально-філософському осмисленні сучасності, проаналізовано означені феномени в контексті мультидисциплінарного підходу, відповідно до динаміки соціально-культурних процесів сучасності. Визначено конформізм і нонконформізм в якості полярних способів соціального вибору індивіда і векторів самоактуалізації особистості в умовах системної суспільної кризи, визначальними рисами якої є мінливість соціокультурного простору, соціальна аномія, знецінення загальнолюдських цінностей, трансформація аксіосфери, змасовлення культури. Показано, що в окресленій ситуації нонконформізм виступає в якості конструктивного напряму самоактуалізації особистості, а конформізм, як полярний вектор соціального вибору, є фактором, каталізуючим розвиток та поглиблення кризового стану суспільства. Доведено, що за певних умов нонконформізм можна розглядати в якості однієї з форм соціальної творчості. Проаналізовано соціальний протест та контркультуру в якості експлікації нонконформізму, уперше досліджено феномен естетизації соціального протесту та особливості реалізації творчих інтенцій нонконформізму в ситуації перформативного повороту в культурі. Дано характеристику нонконформізму і конформізму в якості векторів соціальної адаптації студентської молоді в умовах трансформації освітнього простору. Ключові слова: нонконформізм, конформізм, соціалізація, інтерналізація, самоактуалізація, соціальний протест, контркультура, перформативний поворот.
