На підставі комплексного клініко-психопатологічного, психометричного та патопсихологічного дослідження отримано дані щодо причин, феноменології, особливостей формування, предикторів розвитку суїцидальної поведінки при депресіях у осіб похилого віку та розроблено принципи її профілактики. В основу роботи покладено комплексне дослідження 98 хворих на депресії похилого віку (55-65 років) з суїцидальної поведінкою (58 хворих з діагнозом депресивний епізод помірної тяжкості - F 32.1 та 40 хворих з рекурентним де-пресивним епізодом помірної тяжкості - F 33.1), які склали основну групу. До контрольної групи увійшли 62 хворих похилого віку з діагнозами F33.1 та F32.1 (депресії у хворих контрольної групи не обумовлювали наявність суїцидальної поведінки). Встановлено, що клініко-психопатологічна структура депресій з суїцида-льною поведінкою у осіб похилого віку характеризувалася переважанням три-вожної (53,1 %), сенесто-іпохондричної (25,5 %) та тужливої (10,2 %) депресії. В групі хворих з депресіями похилого віку без суїцидальної поведінки домінували варіанти апато-адинамічної (48,4 %), дисфоричної (24,2 %) та сомато-вегетативної (12,9 %) депресії (p<0,05). При вивченні форм суїцидальної поведінки хворих на депресії похилого віку встановлено, що у 100 % хворих спостерігалися суїцидальні думки (активні та пасивні) та фантазування, у 8,2 % хворих - суїцидальні рішення та наміри, у 8,2 % - суїцидальні спроби (2,1 % - демонстративні, 6,1 % - істинні). Гендерний аналіз суїцидальної поведінки показав, що суїцидальні думки та фантазування частіше реєструвалися у жінок (53,1 %), а рішення та спроби - у чоловіків (6,1 % та 6,1 %). Аналіз засобів скоєння суїцидальних спроб свідчив про те, що 50 % з них здійснювалися шляхом отруєння (побутовим газом), 25 % - шляхом падіння під транспорт, 25 % - шляхом самопорізів. Розроблена система профілактики суїцидальної поведінки при депресіях у хворих похилого віку характеризується більш високою ефективністю у порів-нянні з методами, що використовуються традиційно (одужання - 72,5 % та 34,1 %, відповідно, значне покращення - 15,7 % та 23,3 %, відсутність динаміки - 11,8 % та 36,2 %, погіршення психічного стану 0 % та 6,4 %). Катамнестичні до-слідження, що здійснювалися протягом 2-х років, свідчать про стійкість досяг-нутого ефекту. Ключові слова: суїцидальна поведінка, депресивні розлади, предиктори, психотерапія, система профілактики, фармакотерапія, антисуїцидальний бар'єр.
