Лучицька М. Є. Наративні моделі великої прози Євгена Гуцала.

У дисертаційному дослідженні проаналізовано повісті та романи письменника-шістдесятника Є. Гуцала з наратологічної точки зору, наведено погляди сучасних вітчизняних і світових науковців на природу наратології як теорії наративу, форми й суб'єкти нарації. Окреслено типові наративні моделі великої прози досліджуваного митця. Перша група аналізованих прозових творів демонструє модифікації я-нарації у форми ти-нарації і ми-нарації. Функціонує гомодієгетичний, інтрадієгетичний наратор-оповідач, що часто ототожнюється з героєм-протагоністом. У другій групі домінує розповідь всевідного наратора у формі третьої особи однини, що в окремих випадках модифікується у форму третьої особи множини. Наратор наближений до екстрадієгетичного, гетеродієгетичного розповідача, котрий ототожнюється з образом автора. Аналіз зразків великої прози Є. Гуцала доводить, що вони випромінюють життєствердний оптимізм шістдесятника, який надає життю статусу найвищої цінності за будь-яких обставин. Ключові слова: першоособова наративна модель, третьоособова наративна модель, гомодієгетичний наратив, гетеродієгетичний наратив, інтрадієгетичний, гомодієгетичний наратор, екстрадієгетичний, гетеродієгатичний наратор, всевідна точка зору.