Об'єкти дослідження: вірулентність вірусів ЕСНО, генотипові та фенотипові ознаки. Мета: Обґрунтування і використання лабораторних маркерів вірулентності для вірусів ЕСНО на підставі вивчення їх фенотипових і генотипових властивостей. Для досягнення мети були поставлені наступні завдання: Створити колекцію актуальних в епідеміологічному плані типів вірусів ЕСНО, які циркулюють на території України. Встановити придатність використання фенотипових поліовірусних маркерів вірулентності для вірусів ЕСНО. З'ясувати сорбційні властивості вірусів ЕСНО на бентоніті, з урахуванням типу вірусу. Оцінити потенційні можливості використання ознаки rct40 для внутрішньотипової диференціації вірусів. Виявити методом секвенування фрагменту РНК мутаційні зміни в локусі поверхневого білку VP1 на рівні нуклеотидів між штамами, ізольованими від здорових та хворих осіб. Створена колекція вірусів ЕСНО 3, 6, 11, 13, 24, 30 типів, що циркулюють на території України. Доведена здатність використання бентонітового маркеру з метою диференціації вірулентності штамів вірусів ЕСНО. На штамах вірусів ЕСНО 6 та 30 типів встановлено придатність використання маркеру rct40 для диференціації цих вірусів за вірулентністю. Встановлені 13 мутацій на рівні нуклеотидів гену vp1 у штамів, ізольованих від здорових та хворих осіб, які можуть бути використані як генотиповий маркер вірулентності для вірусів ЕСНО 6 типу, що може бути використано як молекулярно-епідеміологічний маркер при проведенні моніторингу циркуляції вірусів. Крім того, результати дисертаційної роботи впроваджені в навчальний процес і науково-дослідну роботу кафедри мікробіології, вірусології та імунології Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, кафедри медичної біології, мікробіології, вірусології та імунології Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського. Вперше встановлено актуальні в епідеміологічному плані типи вірусів ЕСНО, які циркулюють на території України. Доведено, що вірусам ЕСНО притаманна дисоціація за бентонітовим генетичним маркером після репродукції вірусів в культурі клітин з утворенням двох популяцій, одна з яких сорбується на бентоніті (Абент+), інша - не сорбується (Абент-). Встановлено, що серед досліджених перещеплювальних культур клітин RD, HEp-2, Vero найбільшу чутливість до вірусів ЕСНО проявляла лінія RD. Визначено придатність маркеру rct40 для диференціації авірулентних і вірулентних штамів вірусів ЕСНО за умов використання культури клітин НЕр-2. Виявлено 13 точкових мутацій при порівняльному вивченні шляхом секвенування нуклеотидної послідовності гену vp1 штамів вірусів ЕСНО 6 типу, виділених від здорових та хворих осіб.
