Несторак Ю. С. Термостабілізація полістиролу імідофеніл(мет)акрилатами.

Досліджено термостабілізуючу дію щодо полістиролу ковалентно введених додатків імідофеніл(мет)акрилатів з різним заміщенням імідного кільця, а саме: ацильованих оксифенілмалеіміду, оксифенілсукцинімідних похідних, які є продуктами конденсації за Дільсом-Альдером оксифенілмалеіміду з дієнами різної молекулярної архітектури та деяких оксифенілфталімідних похідних. Показано, що деякі з досліджених додатків майже не впливають на термостабільність полістиролу, а інші виступають інгібіторами або уповільнювачами термодеструкції полістиролу, як на повітрі, так і в інертній атмосфері, останні являються тільки антиоксидантами полістиролу. Встановлено, що імідофеніл(мет)акрилати практично не впливають на молекулярну масу та молекулярно-масовий розподіл полістиролу. Показано, що ізомерія додатку мономеру (мета- або пара-похідна) та наявність акрилату або метакрилату практично не впливають на термостабільність модифікованого полістиролу. Виявлено, що оптимальною концентрацією введення імідофеніл(мет)акрилатів, що стабілізують полістирол при його термодеструкції на повітрі є близько 5 % моль, а в інертній атмосфері – близько 1 % моль. Показано, що механічно змішані з полістиролом додатки імідофенілпохідних практично не проявляють термостабілізуючого ефекту щодо полістиролу, а на початкових стадіях деструкції навіть дещо погіршують термостабільність полімеру. Запропоновано можливий механізм впливу імідного фрагменту введених додатків імідофеніл(мет)акрилатів на деструкцію полістиролу в інертній атмосфері та зроблено рекомендації щодо практичного застосування деяких виявлених ефективних термостабілізаторів полістиролу.