Воробйов С. Г. Захист територій, прилеглих до породних відвалів, від надходження забруднювальних речовин (на прикладі Луганської області).

Розкрито особливості процесів водноерозійного перенесення забруднювальних речовин з породних відвалів та їх перерозподілу на прилеглій до них території як підґрунтя для створення системи ґрунтоводозахисних заходів та підвищення ефективності захисту територій, прилеглих до породних відвалів, від надходження з них забруднювальних речовин. Розроблена на основі комплексного підходу і впроваджена в географічну інформаційну систему методологія оцінки екологічної небезпеки відвалів дає змогу оцінювати териконові ландшафти за ступенем потенційної екологічної небезпеки для гідрографічної мережі та інших компонентів ландшафту. Розроблено класифікацію відвалів за рівнем екологічного впливу на компоненти ландшафтів, отримано показники співвідношення відвалів за ступенем їх дії. Отримані на основі виконаних досліджень дані свідчать про значне забруднення прилеглої до відвалів території рухомими сульфат-іонами. У кислих з рH 3,0-5,5 відвальних породах мінерали, що містять нікель, цинк, хром, свинець тощо, піддаються розчиненню сульфатною кислотою, і продукти розчинення мігрують з поверхневим стоком на прилеглу територію, при цьому форма цих металів доступна для рослин, а їх концентрація досягає токсичного рівня. Запропоновано спосіб очищення кислих стоків і продуктів водної ерозії з відвалів промислових відходів, що полягає в створенні по периметру накопичувальних траншей з розміщеними в них нейтралізаційними карбонатними габіонами. Проведено натурні й теоретичні дослідження фільтраційних і нейтралізаційних властивостей карбонатних габіонів. Проведені дослідження засвідчили, що крейдяна порода габіонів змінює кислотність стічних вод з 3,85 до 7,10 рН, знижує вміст рухомих металів у стічній воді, зокрема: Ni на 72,9 %, Pb на 63,9 %, Cu на 59,4 %, Zn на 72,9 %, Cr на 63,9 %, зменшуючи при цьому екологічну небезпеку відвалів.