Об'єкт дослідження: процеси структуроутворення дисперсно-армованих ніздрюватих бетонів та вплив дискретних поліпропіленових волокон на їх властивості. Мета дослідження: розвиток теоретичних основ розробки пінобетонів низької густини з підвищеними міцнісними властивостями за рахунок створення необхідної структури при введенні в склад компонентів дискретних волокон. Методи дослідження: визначення складів вхідних матеріалів та новоутворень використовували рентгенофазовий, диференційно-термічний, електронно-мікроскопічний методи аналізів, виконаних за допомогою ДРОН-2, деріватографа системи А. Едрей, Ф. Паулік і Н. Паулік, електронного мікроскопа "Dgeol - 25JS". Теоретичні та практичні результати: встановлено залежність підвищення стійкості піни із піноутворювача ПБ-2000 за рахунок введення колоїдного стабілізатора карбоксиметилцелюлози (Na-КМЦ) та рідкого скла, які підвищують в'язкість розчину міжплівкового простору та сприяють закупорці каналів Плато, що сприяє зниженню швидкості стікання рідини та підвищенню стійкості піни; розвинуті теоретичні уявлення про механізм впливу дискретних поліпропіленових волокон на процес структуроутворення пінобетону. Введення в піномасу волокон довжиною від 5 до 30 мм в кількості 0,1-0,3% створює армуючий каркас, який знижує усадочні явища при формуванні виробів та надає структурі загальні риси з волокнистими матеріалами, які мають рівномірнорозподілену пористість, а також схожість із зернистими матеріалами, які мають високу зернову пористість; теоретично обґрунтована та експериментально підтверджена можливість підвищення фізико-механічних властивостей пінобетону за рахунок армування дискретними поліпропіленовими волокнами та модифікації піноутворювача. Підвищення міцності на ранніх термінах твердіння до 0,6 МПа пов'язано зі структуруванням суміші фібровими включеннями, збільшенням внутрішнього тертя та обмеженим переміщенням компонентів матриці в присутності волокон. Підвищення показників міцності на пізніх термінах є результатом інтенсифікації гідратаційних процесів при твердінні цементного каменю та збільшення твердої фази за рахунок введення волокон; вперше встановлено, що при заміні молотого піску відходами пиляння граніту міцність дисперсно-армованого пінобетону зростає на 19,3-26,7% (1,1-1,2 МПа) за рахунок підвищення поверхневої енергії внаслідок штучного руйнування граніту та збільшення питомої поверхні в 12,5 разів; запропоновані теоретичні положення дозволяють розробляти склад модифікованого піноутворювача, склади пінобетону з добавкою тонкомолотого піску та відходів пиляння граніту, що містять поліпропіленові волокна різної довжини для теплоізоляційних матеріалів. Ступінь упровадження: результати досліджень використані при виготовленні партії теплоізоляційних виробів у ВАТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів та електротехнічних виробів" у м. Новомосковськ. Сфера використання: будівельна галузь.
