Чорний В. С. Оптимізація комбінованого лікування хворих на остеосаркому

Дисертацію присвячено обґрунтуванню доцільності застосування у схемах лікування хворих на ОС кофеїну, як модулятора хіміопрепаратів, та дослідженню прогностичного значення рівня VEGF у крові та ступеня лікувального патоморфозу у пухлині. Залежно від поширення пухлини, ефективності хіміотерапії та інших особливостей хвороби, систематизовані та уточнені показання та протипоказання до радикальних органозберігаючих операцій. Крім того, для кожної пухлини в різних відділах трубчастих кісток верхніх і нижніх кінцівок запропонований перелік методик хірургічного лікування, основними з яких є резекція ураженої кістки з заміщенням дефекту кістки ендопротезом, аутотрансплантатом або без заміщення дефекту. Встановлено достовірний кореляційний зв'язок між рівнем VEGF, ступенем лікувального патоморфозу та безрецидивною виживаністю хворих. Доведено, що найбільшу інформацію для оцінки ефективності лікування хворих на ОС та прогнозу захворювання можна отримати на підставі визначення рівня VEGF в сироватці крові, обсягу залишкової життєздатної пухлинної паренхіми після хіміотерапії. Виявлена пряма кореляція між рівнем VEGF в крові у хворих до лікування і частотою віддаленого метастазування ОС, а також між рівнем VEGF крові і обсягом залишкової життєздатної пухлинної паренхіми. Таким чином уточнений і обґрунтований індивідуальний підхід до проведення ад'ювантної ПХТ по схемі високого ризику у даної категорії пацієнтів.