Дмитрієв Д. В. Клініко-фармакологічна взаємодія прoпофолу та анальгетиків з модифікаторами мікросомальних мо-ноокcигеназ (клініко-експериментальне дослідження)

Дисертація присвячена вивченню клініко-фармакологічної взаємодії пропофолу при його одночасному застосуванню з анальгетиками та модифікаторами мікросомальних монооксегеназ. Доведено, що тривале введення пропофолу призводить до розвитку «синдрому інфузії пропофолу», який маніфестується порушеннями обміну ліпідів, ураженням печінки та порушеннями функції підшлункової залози та морфологічними змінами в печінці. Ранніми предикторами загрози виникнення «синдрому інфузії пропофолу» у дітей є жіноча стать, молодшій вік пацієнтів (3-7 років), одночасне застосування з опіоїдними анальгетиками та інгібіторами цитохрому Р450 (норфлоксацином і пентоксифіліном). Премедикація кеторолаком зменшує небажані ефекти пропофолу, а трамадол і буторфанол, навпаки, посилює негативні впливи та сильно гальмують виведення метаболітів пропофолу у щурів. Сумісне застосування пропофолу (10 мг/кг) з кеторолаком та диклофенаком натрію суттєво підсилює анальгетичний ефект нестероїдних протизапальних засобів та сповільнює екскрецію диклофенаку натрію на 120-480 хв. У дітей найбільш ефективно в премедикацію призначати кеторолак та диклофенак, які не посилюють небажані прояви пропофолу. Слід уникати використання в премедикацію трамадолу або буторфанолу та інгібіторів цитохрому Р450 (норфлоксацину та пентоксифіліну).