Жильцова С. В. Епоксидно-силоксанові нанокомпозити ангідридного тверднення, одержані з використанням золь-гель методу

Об'єкт: закономірності формування і властивості епоксидно-силоксанових нанокомпозитів ангідридного тверднення при одержанні полісилоксанових частинок золь-гель методом. Мета: дослідження структури і властивостей епоксидно-силоксанових нанокомпозитів ангідридного тверднення, одержаних з використанням золь-гель методу. Методи дослідження: малокутове розсіювання рентгенівських променів; трансмісійна електронна мікроскопія; сканувальна електронна мікроскопія; термомеханічний аналіз; диференційний термомеханічний аналіз; золь-гель аналіз; диференційна сканувальна калориметрія; динамічний механічний аналіз; газоволюмометричний аналіз; дериватографічний аналіз. Досліджено деформаційно-міцносні характеристики, властивості клейових з'єднань композитів при зсуві й відриві, а також стійкість композитів до дії агресивних середовищ. Результати: Одержано гомогенні епоксидно-силоксанові нанокомпозити ангідридного тведнення. Золі полісилоксанових частинок формували на основі суміші тетраетоксисилану і 3-гліцидоксипропілтриетоксисилану у різних мольних співвідношеннях. З підвищенням вмісту полісилоксанових частинок і кількості 3-гліцидоксипропілтриетоксисилану в системі посилюється ефект пластифікації. В діапазоні концентрацій наповнювача 0,5-3 мас% спостерігається ефект малих добавок: збільшення ефективної густини зшивання за рахунок армувальної дії просторового кластеру з полісилоксанових частинок і підвищення механічних властивостей композитів. Отримані композити мають високу термічну стабільність, хімічну стійкість і адгезію до алюмінієвих сплавів в області малих концентрацій наповнювача. Галузь використання: захисні покриття та клеї гарячого тведнення для алюмінієвих сплавів, зносостійкї антифрикційні полімерні композити для сталевих і титанових пар тертя.