Дьяковська Г. О. Наратив як форма буття соціальної пам'яті.

Об'єкт - наратив як форма буття соціальної пам'яті. Мета - соціально-філософський аналіз сутності, структури та значення наративу як форми буття соціальної пам'яті. Методи - структурно-функціональний, лінгвістичний підходи, компаративний, типологічний, комунікативістика, дискурс-аналіз. У дисертаційному дослідженні осмислюються та соціально-філософськи аналізуються наративи, орієнтації яких закладені відповідними дискурсивними практиками, що містять соціально сконструйовані оповіді, які організують сприйняття соціальних феноменів. Показано, що існує багато наративів, заданих конкретними соціальними та культурними практиками життя. Наратив як форма буття соціальної пам'яті виявляється способом, що надає сенсу людським діям і практикам ідентифікації та уяви, організує переживання суб'єктів. Основною функцією наративу як форми буття соціальної пам'яті є самоідентифікація певної спільноти шляхом текстового збереження та ретрансляції її унікальності. Спільність наративів соціальної пам'яті конструюється як результат соціальних взаємодій, підтримується існуючим смисловим горизонтом і забувається, коли соціокультурні рамки, які могли б їх підтримувати, зникають. У дисертації розглянуті наративи різних соціальних спільнот - родини, гендерної спільноти, нації тощо та виявлена загальна специфіка наративу як форми буття соціальної пам'яті. Сфера - навчальний процес.