Гончаров В. О. Соціальне обслуговування як організаційно-правова форма соціального забезпечення.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних і практичних проблем соціального обслуговування населення України. Встановлено, що поняття "соціальне обслуговування" і "соціальні послуги" слід розглядати в широкому і вузькому значеннях. У першому розумінні соціальне обслуговування є частиною соціальної політики - діяльністю, спрямованою на різносторонній розвиток особистості, задоволення соціальних потреб широких верств населення шляхом надання різних соціальних послуг. Соціальні послуги в широкому значенні - це послуги, спрямовані на задоволення різноманітних соціальних потреб окремих осіб чи груп населення. У другому розумінні соціальне обслуговування - це діяльність соціальних служб, спрямована на надання соціальних послуг людям, які опинилися в складних життєвих обставинах, з метою подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу й повноцінної життєдіяльності. У вузькому сенсі соціальні послуги - це комплекс різноманітних заходів, спрямованих на певні соціальні групи або окремих індивідів, які перебувають в складних життєвих ситуаціях і потребують сторонньої допомоги для поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації й повернення до повноцінного життя. Функції соціального обслуговування - це відносно самостійні, але тісно пов'язані між собою види діяльності, спрямовані на поліпшення або відтворення життєдіяльності, соціальну адаптацію й повернення до повноцінного життя соціальних груп чи індивідів, які знаходяться у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги. До таких функцій належать: економічна, реабілітаційна, адаптаційна і профілактична. До принципів соціального обслуговування належать: адресність, доступність, добровільність, гуманність, конфіденційність, комплексність, єдність вимог, профілактичну спрямованість, стимулювання самостійного розв'язання життєвих проблем, рівні умови для надавачів соціальних послуг.