У відповідності до сформульованої мети було обстежено 155 хворих на параноїдну шизофренію, які були розподілені між основною групою та групою порівняння. Основну групу складали 80 досліджуваних, 51 чоловіків та 29 жінок віком від 20 до 55 років, що лікувалися примусово. Групу порівняння складали 75 хворих, 32 чоловіків та 43 жінки, чий вік знаходився в тому ж діапазоні, що і в основній групі, які звернулися за психіатричною допомогою добровільно. Клінічна структура психічних розладів у хворих на шизофренію, які отримували примусове лікування, визначається галюцинаторно-параноїдним, параноїдним, депресивно-параноїдним, психопатоподібним, тривожно-депресивним і маніаформним синдромами. Встановлено, що механізми формування розладів поведінки у хворих на шизофренію, що отримують психіатричну допомогу в примусовому порядку, в 71,25 % випадків були продуктивно-психотичними, в 28,75 % - негативно-особистісними. Встановлені статистично достовірні відмінності між представниками основної та порівняльної груп були отримані у зниженні критичності і усвідомленні хвороби (середній бал у пацієнтів основної групи становив 6,23±0,08 балів проти 3,32±0,07 балів у групі порівняння, p<0,05); дезорганізації мислення (5,40±0,14 балів проти 3,71±0,13 балів, p<0,05); порушенні абстрактного мислення (5,2±0,14 балів проти 3,04±0,03 балів, p<0,05), уваги (5,56±0,12 балів проти 3,35±0,10 балів, p<0,05), волі (5,51±0,07 балів проти 3,44±0,06 балів, p<0,05); активному соціальному відстороненні (5,68±0,11 балів проти 2,89±0,06 балів, p<0,05). Встановлено, що у пацієнтів, які страждають на шизофренію та отримують примусову психіатричну допомогу, значно знижений рівень соціального функціонування, який проявлявся вираженим соціальним відстороненням і утрудненням в особистих спілкуваннях, недостатнім доглядом за собою, відстороненням від домашніх справ, до повного виключення ведення домашнього господарства, відсутністю сексуальної зацікавленості або наявністю невпорядкованих сексуальних відносин, зниженням інтересу та байдужістю до отримання роботи чи продовження навчання, відсутністю цікавості до місцевих та світових подій. Встановлено, що поєднана дія психопатологічних проявів у пацієнтів основної групи (вербальні псевдогалюцинації імперативного змісту, маячні ідеї переслідування, впливу, величі, поведінкові розлади) та явних порушень у когнітивній сфері, зумовлює різке зниження рівня соціальної адаптації і є синдромоутворюючим фактором примусового лікування. Обґрунтована доцільність впровадження алгоритму диференційованої поетапної медико-соціальної реабілітації пацієнтів, які страждають на шизофренію, з урахуванням їх клініко-психопатологічних особливостей та соціального функціонування в процесі надання стаціонарної та амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, що сприяє зниженню кількості регоспіталізацій, віктимізацій, запобіганню скоєння суспільно-небезпечних дій.
