Юрценюк О. С. Депресивні та тривожні розлади у хворих на ішемічну хворобу серця (діагностика, клініка, лікування та профілактика)

У клінічній структурі депресивних та тривожних розладів у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) переважають легкий депресивний епізод (F 32.0) - 38,0 %, змішаний тривожно-депресивний розлад (F 41.2) - 32,0 % та помірний депресивний епізод (F 32.1) - 30,0 %. Серед депресивної симптоматики найбільш виражені (за шкалою Гамільтона): загальні соматичні симптоми - 1,81 бала, зниження працездатності та активності - 1,75 бала, загальмованість - 1,3 бала, шлунково-кишкові та генітальні симптоми - 1,24 бала, депресивний настрій - 1,18 бала. При цьому переважають: зниження настрою, розлади сну, втрата інтересу до діяльності, відчуття втоми та тривога. На виникнення і розвиток клінічної картини ДТР у хворих на ІХС впливають: виразна акцентуація особистості (емотивний, застрягаючий і змішані типи), високі рівні особистісної тривожності, ситуативної тривоги, тривалість захворювання ІХС більше 10 років і такі біологічні та соціальні фактори, як вік понад 50 років, рівень освіти (середня та середня-спеціальна), сімейний стан (повторний шлюб) та стосунки у родині (сімейні конфлікти), професія (міжособистісні конфлікти на виробництві, шкідливі професійні і санітарно-технічні умови праці), погіршення матеріально-побутових умов, матеріальна скрута, емоційні перевантаження (р < 0,05), коморбідна гіпертонічна хвороба, надмірна маса тіла, недостатня рухова активність (р < 0,05). Застосування розробленого нового підходу до диференційованої терапії з урахуванням вищезазначених факторів та клінічних особливостей депресивних та тривожних розладів у хворих на ІХС достовірно (р < 0,01) покращує ефективність комплексного лікування (коефіцієнт медичної ефективності підвищився в 2,8 рази: відповідно 0,9 і 0,33 та 0,28 і 0,1), що підтверджує доцільність його практичного використання.