Бабаджанова А. Н. Соціокультурні та індивідуальні особливості розвитку почуття гумору у старшокласників

Дисертацію присвячено дослідженню соціокультурних та індивідуальних особливостей розвитку почуття гумору в учнів старших класів. Розкрито сутність та запропоновано авторське визначення терміну "почуття гумору". Проведено системно-структурний аналіз чинників розвитку почуття гумору як переживання-діяльності та з'ясовано зміст її операційної та інтенційної сторін. Здійснено емпіричне дослідження соціокультурної та індивідуальної специфіки розвитку почуття гумору у старшокласників. Встановлено, що соціокультурна особливість розвитку почуття гумору в старшокласників полягає в тому, що вплив соціального оточення (як носія соціокультурного змісту) не є провідним чинником у ґенезі почуття гумору. Рівень розвитку почуття гумору істотно пов'язаний з індивідуальними особливостями респондентів, зокрема, з ціннісними орієнтаціями. На основі аналізу отриманих емпіричних даних розроблено психолого-педагогічні засади розвитку почуття гумору у старшокласників та створено відповідну модель, яка складається з когнітивно-перцептивної, потребово-мотиваційної та ціннісно-смислової структурних складових. Запропоновано програму та соціально-психологічний тренінг розвитку почуття гумору в старшокласників. Методичні засоби, що увійшли до них, розроблено на засадах когнітивно-стильового підходу та є взаємопов'язаними відповідно до такої логіки - гнучкість мислення постає як когнітивний механізм фрустраційної толерантності та як засіб переосмислення фокального об'єкту "спілкування" в напрямку збільшення його цінності. В свою чергу, спілкування виступає як поведінкова форма фрустраційної толерантності. Проведеним формувальним експериментом верифіковано психолого-педагогічну модель розвитку почуття гумору в старшокласників та доведено ефективність і дієвість розробленої програми та соціально-психологічного тренінгу.