Гончаров Г. М. Аскеза як духовно-соматична практика людини

Об’єкт дослідження: феномен аскези. Мета дослідження: обґрунтування аскези як духовно-соматичної практики людини. Методи дослідження: міждисциплінарний антропологічний підхід; використання принципів об’єктивності, системності, єдності історичного й логічного; комплементарне поєднання феноменологічного, контекстуального, структурно-функціонального, системно-теоретичного та конкретно-історичного аналізу; методи теоретичного моделювання, прогнозування та проектування, антропологічної інтерпретації та антропологічної редукції. Результати, новизна: У філософсько антропологічний контекст вводяться духовно-соматичні практики, котрі зазвичай визначалися як маргінальні й залишалися в межах релігійно-богословського знання. Показано філософсько-антропологічний статус аскези як духовно-соматичної практики. Визначено аскезу як форму духовно перетворювальної діяльності та як діяльнісно-направлену форму. Набуло подальшого розвитку розуміння аскези в контексті теологічного повороту в філософській антропології. Поглиблено обґрунтування значення аскези як антропологічної межі між звичайним і маргінальним, профанним і сакральним в особистісному екзистенціальному досвіді. Сфера використання: дослідження є частиною комплексного вивчення проблеми людини, способів входження людини у світ культури, різноманіття типів культур і способів життя.