Смірнова Г. І. Естетика індійського храмового танцю. Традиція та сучасність

Дисертація присвячена естетичному аналізу становлення та розвитку індійського храмового танцю як "хієропраксису" або сакрального синкретичного комплексу, який виник на тлі религії і культури індуїзму. У цьому контексті аналізується трансформація розуміння бога як Абсолюта або Брахмана упанішад до ідеї персонального божества, що призвело до виникнення концепції Космічного Танцівника - Натараджі та його іконографічного образу. Розглядаються естетичні концепції "Натья Шастри" як теоретичного джерела формування та розвитку сакрального естетичного комплексу, найбільш важливою з яких є теорія естетичного досвіду "раса". Досліджується специфіка естетичного канону індійського храмового танцю, що відображує у вигляді певних пластичних кодів символіку космологічного культу Натараджі. Аналізуються нюанси хореографії індійського храмового танцю та виокремлюються елементи його семантики та граматики. Досліджуються особливості літературних сюжетів у драматургії індійського храмового танцю і виділяються їх типи. Розглядається трансформація індійського храмового танцю в сучасний період та виокремлюються головні тенденції його розвитку.