Леус І. В. Активність супероксиддисмутази та інтенсивність оксидативного стресу при застосуванні кластерних сполук ренію з алкільними лігандами як протипухлинних засобів.

Об'єкт - стан антиоксидантної системи при введенні кластерних сполук ренію різної конфігурації. Мета - дослідити вплив цис- і транс- дикарбоксилатів диренію на морфологічні і біохімічні показники крові при розвитку пухлини та їх взаємодію з альбумінами і супероксиддисмутазою in vitro. Методи - круговий дихроїзм, колориметрія, спектрофотометрія, цитохімічні і спектрофлуориметричні методи. Проведено порівняльне дослідження цис- і транс-дикарбоксилатів диренію на моделі пухлинного росту та ізольованих протеїнах крові. Показано перевагу дикарбоксилатів диренію цис-конфігурації у порівнянні з транс-дикарбоксилатами щодо гальмування росту новоутворення з одночасним збереженням системи еритрону. З'ясовано, що сполуки ренію in vitro взаємодіють з протеїнами, причому змінюють вторинну структуру еритроцитарної супероксиддисмутази, що не впливає на активність ензиму. Запропоновано можливий механізм різного впливу цис- і транс-дикарбоксилатів диренію на редокс статус організму. Сфера використання - установи медико-біологічного профілю.