Об'єкт дослідження: процес функціонування соціальної сфери сучасних міст і забезпечення її стійкого розвитку в умовах зміни парадигми господарювання; мета дослідження: теоретичне обґрунтування і розробка концептуальних підходів до створення моделі стійкого розвитку соціальної сфери сучасних міст в умовах зміни парадигми господарювання; методи дослідження: системно-ситуаційний підхід, методи структурного, функціонального, системного і порівняльного аналізів, метод наукової абстракції і логіки, програмно-цільовий метод, SWOT-аналіз, методи експертних оцінок, моделювання, логіко-теоретичного аналізу; теоретичні і практичні розробки: обґрунтування функціонально-типологічного підходу до визначення сутності соціальної сфери міста, що дало змогу визначити її як сферу цілісного відтворення людини, яка виконує три основних функції: простого відтворення або виживання, адаптації та розвитку; систему факторів, що забезпечують стійкий розвиток соціальної сфери міста, яка включає як загальні, так і специфічні для соціальної сфери чинники; структурно-логічну схему реалізації соціальної складової концепції сталого розвитку на рівні міста, в основу якої покладено програмно-цільовий підхід з орієнтацією на відповідність рівня та якості життя стандартам "ідеального міста"; визначення структури соціальної сфери міста, яка, на відміну від існуючих, розглядається у відповідності з різними критеріями: інституційним, мікро- і макроекономічним і передбачає виділення державного, регіонального та місцевого рівнів економіки; система принципів формування та оптимізації соціальної політики, яку доповнено специфічними: адресності соціальної підтримки, соціальної стандартизації, доступності соціальних послуг, соціального страхування та соціальних гарантій; методичні підходи до оцінки розвитку соціальної сфери міст України, в основу яких покладено адресний підхід, який диктує різну логіку вибору індикаторів; система показників стійкого соціального розвитку міста, яка, на відміну від застосовуваних у статистичній практиці, відображає особливості розвитку конкретного об'єкта і складається з: мінімального набору актуальних одиничних показників, що характеризують рівень і якість життя населення; інтегральних показників (індикаторів), що комплексно відображають якісні зміни підсистем та зведеного показника (індексу стійкого розвитку); розробка механізму державно-приватного партнерства у соціально-трудових відносинах на основі виявлення недоліків чинного пільгово-категорійного підходу у страхуванні; ступінь упровадження: Головне управління економіки ЧОДА, ЧДТУ, РВПС України НАН України; сфера використання: управління розвитком соціальної сфери сучасних міст.
