Барсуков О. М. Гісто- і органогенез щелепно-лицьового апарату людини в ранньому періоді пренатального розвитку.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню особливостей морфологічних перебудов у щелепно-лицьовому апараті людини на протязі першого триместру внутрішньоутробного розвитку, починаючи з відокремлення його ембріональних зачатків у зародків 21-денного віку (1,4 мм тім'яно-куприкової довжини, 8 пар сомитів), коли вже добре визначаються білатерально розташовані зачатки першої зябрової дуги і лобовий відросток, які обмежують стомодеум. Упродовж 5-го тижня дистальні кінці нижньощелепних відростків максимально зближуються і на 6-му тижні вони зливаються між собою по середній лінії, внаслідок чого формується нижня щелепа, в проксимальних відділах якої позначається утворення меккелева хряща. На прикінці 7-го тижня відбувається зближення максилярних відростків з латеральними і медіальними носовими і лобовим відростком, в наслідок чого утворюється верхня щелепа і верхня губа. У цей же час визначаються мімічні і жувальні м'язи. Кісткова основа щелеп починає відособлюватися на 6-му тижні і до кінця першого триместра вже стає цілком сформованою. На 10-му тижні внутріутробного розвитку людини формуються гілки нижньої щелепи, які утворені гіаліновим хрящом, який на 12-му тижні починає заміщуватися кістковою тканиною. Морфогенетичні перебудови в структурних компонентах щелепно-лицьового апарату людини супроводжуються закономірним поетапним ускладненням синтезу енергетичних і пластичних біополімерів і зміною каріометричних показників, що в сукупності відбивають якісні і кількісні в них перебудови. Отриманна інформація дозволила встановити критичні періоди розвитку структурних компонентів щелепно-лицьового апарату і гетерохронності їх морфологічних перебудов в нижній і верхній щелепах.