Клименко О. В. Експериментальне обгрунтування ефективності метаболітотропних препаратів при гемічній та гістотоксичній гіпоксіях

Кардіотрил та МТ належать до органічних сполук класу гетероциклів, до 6?-електронних ароматичних систем. У молекулі кардіотрилу налічується 112 молекулярних орбіталей. У молекулі МТ міститься 69 молекулярних орбіталей. Визначені найбільш негативні заряди кардіотрилу, які локалізуються на атомах N(18), N(10), N(15), N(12), C(2). Встановлено, що найбільша електронна щільність спостерігається на атомах N(10), N(11), N(12), N(15), N(18). У молекулі МТ найбільш негативні заряди містяться на атомах N(1), N(2), N(4), N(6), C(8). Найбільшу електронну щільність і негативний електростатичний потенціал мають всі атоми нітрогену. Отримані дані свідчать про наявність антигіпоксичної дії за гемічної та гістотоксичної гіпоксії у похідних 1,2,4 - триазолу (кардіотрилу та МТ) і АТФ-лонгу. Механізм антигіпоксичної дії такий: АТФ-лонг впливає на процеси синтезу та переносу енергії, нормалізує прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз і вміст РНК в ядрах; кардіотрил і більшою мірою - МТ, окрім зазначених механізмів, реалізують свою антигіпоксичну активність завдяки впливу на тіолдисульфідну систему, транспорт NO, синтез протеїну і аеробний гліколіз.