Ігнатенко І. В. Філософсько-антропологічний вимір феномена самотності: від модерну до постмодерну

Дисертаційна робота присвячена дослідженню феномена самотності як необхідного моменту людського існування у контексті соціокультурних реалій модерну та постмодерну. Виявлено неоднозначність природи феномена самотності, який є фундаментальною засадою автономії особистості та умовою конституювання її сутності. Обґрунтовано, що діалектика самотності полягає в тому, що вона є необхідною умовою виходу зі стану солідаризації з колективною ідентичністю, тобто сприяє кристалізації самості, завдяки якій людина може стати суб'єктом діалогу, що спонукатиме до зняття самотності. Уточнено зміст понять "самотність", "усамітнення", "аномія", "ізоляція". З'ясовано, що феномен самотності має поліфонічну структуру, яку проаналізовано у межах чотирьох типів: онтологічного, екзистенційного, соціального та космічного. Виявлено, що актуалізація самотності залежить від низки соціокультурних факторів, що притаманні глобалізованому суспільству, а саме: від урбанізаційних процесів, від мегаполісного способу життя та від віртуального способу комунікації людини постмодерної культури. Вказано на неоднозначність процесу глобалізації суспільства в контексті проблеми самотності особистості. Глобалізаційні процеси, що відкривають можливості комунікативної взаємодії нового масштабу, супроводжуються тенденціями до уніфікації та типізації практик самопокладання, що зменшує ймовірність знайти гідного співрозмовника, а відтак, позбутися самотності. Ключові слова: самотність, усамітнення, відчуження, ізоляція, діалог, культура модерну, культура постмодерну.