Артем'єв А. В. Еволюційні особливості розвитку захворювань на карієс зубів у людини.

Дисертація присвячена теоретичному узагальненню нового вирішення актуального завдання стоматології - вивчення особливостей перебігу карієсу зубів у історичному аспекті на основі вивчення антропологічних залишків населення території України від епохи міді до середньовіччя. Установлено, що особливістю розвитку зубощелепного апарату в епоху енеоліту є наявність додаткових анатомічних утворів - торусів. У середньовіччі з'являються випадки мікродонтії, деформації коренів, зміни морфологічного одонтологічного малюнку жувальної поверхні зубів, значна кількість аномалій прикусу. Найчастіше карієс виявляли у віці після 40 років, а найвищий його показник спостерігається за доби середньовіччя. За локалізацією карієс у епоху бронзи - це лише II клас. У середньовіччі зустрічаються всі класи за Блеком і велика кількість зруйнованих зубів. Глибина каріозної порожнини збільшується від поверхневої та середньої - в період бронзи до середньої та глибокої - в період середньовіччя. Установлено, що від епохи до епохи у зв'язку зі зміною умов проживання населення території України змінювався характер назубних нашарувань, що дало можливість створити класифікацію мінералізованих зубних відкладень за локалізацією і за формою охоплення поверхні зуба. Найбільша кількість осіб із назубними нашаруваннями характерна для епохи середньовіччя. Розроблена схема вивчення стану зубощелепної ділянки, яка дала можливість визначити всі основні ознаки ураження твердих тканин зубів у скелетованих залишках стародавньої людини з урахуванням сучасних методів оцінки стоматологічного статусу. Проведений математичний багатофакторний аналіз показників карієсу з урахуванням установлених чинників карієсу.