Швайка І. А. Палеоархейський вік тоналітових гнейсів Західного Приазов'я та етапи їх дислокаційних перетворень

На Західному Приазов'ї у верхів'ях р. Токмак виявлені виходи палеоархейських тоналітових гнейсів віком (3560±70 млн років). Одержані результати показали, що палеоархейські тоналітові гнейси поширені не тільки в Оріхово-Павлоградській структурі, але і в Західноприазовському блоці. Встановлена вікова послідовність формування метаморфічних порід та гранітоїдів у західній частині Білоцерківської структури: тоналітові гнейси (меланосома мігматитів) - 3,56 млрд років; дайки основних кристалосланців; смугоподібні тіла гранодіоритів і лейкократових гранітів (лейкосома мігматитів) - 2,8 млрд років; січні до них пегматоїдні граніти - 2,04 млрд років. У Білоцерківській структурі виділені зони в'язко-пластичних деформацій архейських комплексів порід мезоархейського та палеопротерозойського віку субмеридіонального та субширотного напрямків відповідно. Такі зони широко проявлені в Приазовському мегаблоці. Вони приурочені до границь архейських мікроблоків. Встановлено, що гранат-біотитові гнейси у верхів'ях р. Токмак могли утворитись при структурно-метаморфічній переробці тоналітових гнейсів. Тектонічні границі Білоцерківської структури сформувалися в палеопротерозої близько 2,04 млрд років тому. Ключові слова: палеоархей, геохімія, тоналітовий гнейс, зона в'язко-пластичної течії, ізотопний вік, циркон, монацит, Західноприазовський блок, Український щит.