Степанчук С. П. Підвищення точності процесу розпилювання деревини на горизонтальних стрічкопилкових верстатах

Об'єкт дослідження - процес розпилювання деревини на горизонтальних стрічкопилкових верстатах з вузькими пилками. Метою роботи є підвищення точності розпилювання деревини на горизонтальних стрічкопилкових верстатах із вузькими пилками завдяки зниженню впливу на процес основних характерних факторів. Методи дослідження. У дисертаційній роботі застосовано енергетичний метод, методи твердотільного моделювання і скінченних елементів для визначання робочої жорсткості стрічкової пилки, методи аналітичної механіки для визначання сил, що діють на робочу вітку пилки; експерименти та їхній аналіз виконано за допомогою методу математичного планування експериментальних досліджень. Наукова новизна. Розроблено математичну модель точності пиляння деревини на горизонтальних стрічкопилкових верстатах з вузькими колодопиляльними пилками, що дало змогу описати характер впливу на точність пиляння низки факторів, вибрати раціональні способи підвищування точності пиляння та визначати раціональні режими різання за точністю. Удосконалено методику теоретичного визначання робочої жорсткості стрічкових пилок, в якій на відміну від відомої: уперше враховано вплив висоти і типу профілю зубців застосуванням еквівалентної ширини пилки; уперше ексцентриситет натягу пилки подано як змінну величину залежно від сил різання і кута між осями пилкових шківів; уперше враховано вплив асиметрії розміщення зони різання на робочій вітці пилки. Удосконалено методику визначання бокової сили в зоні різання деревини, в якій на відміну від відомої враховано нові складники, характерні для горизонтальних стрічкопилкових верстатів: тиск стружки на полотно пилки, розведення зубців способом через один нерозведений зубець, початковий прогин пилки в зоні різання. Уперше на теоретичному рівні досліджено, як позначається на точності пиляння на стрічкопилкових верстатах часткова втрата контакту між стрічковою пилкою і напрямниками, що дало змогу визначити умови забезпечування цього контакту та формалізувати залежності для визначання допустимих режимів різання. Уперше розроблено методику оцінювання величини хвилястості пропилу та введено нові показники, застосування яких дає змогу визначити поправку за точністю під час розмірного настроювання стрічкопилкового верстата, потрібний мінімальний припуск на обробляння заготовок та величину втрат деревини через хвилястість. Галузь використання: деревообробне виробництво.