Крижко Є. В. Політика Пакистану щодо держав Центральної Азії (1991 - 2008 рр.).

Об'єкт - зовнішня політика Пакистану. Мета - формування системного уявлення про історію розробки й реалізації зовнішньої політики ІРП щодо держав Центральної Азії в 1991 - 2008 рр. Методи - історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний, інституціональний, геополітичний. Наприкінці XX - початку XXI ст. в умовах трансформації структури міжнародних відносин виникла нова регіональна конфігурація азіатського континенту, на просторі якого центри глобальної та регіональної сили прагнули зміцнити свої позиції в Центральній Азії. У цьому регіоні перетнулися інтереси США, Китаю, Росії, Індії, Ірану, Туреччини та Пакистану. Потреба розвитку співпраці з центральноазійськими республіками має для Пакистану велике політичне і економічне значення. Географічна перевага Пакистану дозволяє йому грати роль сполучної ланки між Центральною і Південною Азією. Складність позиції Пакистану полягає в географічній близькості до нестабільного Афганістану, на території якого розташовані енергетичні й торговельні коридори стратегічного значення для центральноазійсько-пакистанського співробітництва. В процесі реалізації економічної функції зовнішньополітичного курсу Пакистану щодо держав Центральної Азії та виділення пріоритетних напрямків співпраці Пакистану з державами регіону набували актуальності ті аспекти зовнішньої політики Пакистану, які тим чи іншим чином можуть вплинути на позиції України в центральноазійському регіоні. Сфера - зовнішня політика України, навчальний процес.