Романчишин В. Г. Гуманітарне знання як чинник становлення ціннісно-смислових концептів української культурологічної думки 70-90-х років ХХ століття

У дисертації на основі переосмислення ситуативних змін у ціннісно-смислових концептах наукової думки у період 70-90-х років ХХ століття проаналізовано роль гуманітарного знання у становленні української культурології. Доведено, що врахування національного історичного досвіду, відчуття національної самодостатності та наукового потенціалу дало змогу українській гуманітаристиці зберегти певну автономію, сформувати власні філософські, естетичні та інші наукові школи, представники яких активно розвивали гуманітарну теорію за межами марксистко-ленінської методології, найбільшу увагу приділяючи ціннісно-смисловому наповненню наукових підходів, зокрема системній оцінці та змістовному узагальненню суспільних явищ у проекціях на історичні особливості формування національної ментальності, духовних цінностей, свідомості тощо, активно залучаючи у дослідницьке поле різні форми культурної діяльності. Показано, як активізація у 70-90-х роках ХХ століття наукового інтересу до етичних та естетичних проблем, пов'язаних з культурою як уособленням сутнісних характеристик людини вплинула на формування міжпредметних зв'язків як необхідної умови розвитку гуманітарних знань на основі напрацювань європейських філософських, мистецтвознавчих, естетичних шкіл ХІХ-ХХ століття, які, власне, і уможливили перегляд традиційного понятійно-категоріального апарату і визначили провідну роль естетики у формуванні концептуальних положень сучасної української культурології.