Цевелев С. Л. Механізми контролю патологічно підвищеної збудливості головного мозку в умовах впливу електромагнітного випромінювання низької інтенсивності вкрай високої частоти (експериментальне дослідження)

Дисертація присвячена вивченню патогенетичних механізмів впливу електромагнітного випромінювання вкрай високої частоти на осередки епілептичної активності в корі головного мозку. Встановлено протисудомний вплив електромагнітного випромінювання вкрай високої частоти низької інтенсивності на моделях осередкової епілептичної активності, яку індукували аплікацією натрієвої сілі бензилпеніциліну (10000 МО/мл) в корі головного мозку щурів, а також внутрішньогіпокампальним застосуванням розчинів пеніциліну, каїнової кислоти та стрихніну, а також на моделях гострої генералізованої епілептичної активності, індукованої внутрішньошлуночковим застосуванням розчинів бензилпеніциліну натрію (1000 МО) та каїнової кислоти (10 мкг). Встановлено залежність безпосереднього впливу електромагнітного випромінювання вкрай високої частоти на осередки від їх потужності, а також визначено відносно найбільшу ефективність впливу при експозиції тривалістю 15,0 хв. Показано посилення електромагнітним випромінюванням вкрай високої частоти протисудомних впливів діазепаму на осередкову та генералізовані форми епілептичного синдрому. Встановлено протисудомну ефективність електромагнітного випромінювання вкрай високої частоти на моделі коразол-індукованого кіндлінгу, а також у відношенні до міжнападових поведінкових порушень.