Михайлюк В. В. Адаптація інвалідів Великої Вітчизняної війни у контексті повсякденного життя у Донбасі (1943 - 1945 рр.)

У дисертації досліджується процес адаптації інвалідів Великої Вітчизняної війни до нових умов повсякденного життя у Донбасі протягом 1943-1945 рр. Встановлено, що система реабілітаційних заходів для інвалідів здійснювалася державою в рамках радянської ідеологічної доктрини і спрямовувалась не на інваліда, а на масовість цього процесу. Підкреслено, що адаптація покалічених фронтовиків до нових умов повсякденного життя мала не тільки матеріальний характер, а також стосувалася духовно-культурної сфери буття. Переважна більшість інвалідів, хоча і з великими труднощами, але знаходила своє місце у соціумі. Загальна їх спрямованість полягала у розвитку комунікативних зв'язків, які починалися у сім'ї і продовжувалися у спілкуванні з сусідами, товаришами по роботі, такими ж, як і вони, інвалідами. У певній мірі це сприяло усвідомленню колишніми червоноармійцями, що вони потрібні для свого оточення і виступають повноправними членами суспільства. Значно менша частина інвалідів самотіла, свідомо ігнорувала загальноприйняті норми поведінки, починала жити і діяти, з точки зору здорових, аномально (девіантно). Серед девіантних форм поведінки зазначені пияцтво, жебрацтво, дармоїдство, захопленість азартними іграми, кримінальна діяльність тощо.