Савіна Г. В. Морфофункциональні механізми адаптації печінки в умовах гострого панкреатиту (експериментальне дослідження).

У дисертації вирішується актуальне завдання - вивчення морфофункціональної адаптації/дизадаптації печінки і системи ворітної вени в умовах гострого панкреатиту. Використані методи моделювання гострого панкреатиту, які включали введення в підшлункову залозу етанолу 0,3 мл і 0,3 мл фізіологічного розчину окремо або у поєднанні з роздавлюванням її паренхіми. У тварин контрольної та дослідних груп при моделюванні експериментального гострого панкреатиту відбувалися якісно-кількісні зміни показників портальної гемодинаміки: збільшення діаметру ворітної вени, зменшувалися лінійна і об'ємна швидкості кровотоку в ворітній вені. Змінювався показник об'ємної швидкості кровотоку до 100 г маси тварини, коливання якого залежали від зміни діаметра ворітної вени і маси тварини. Індекс портального кровотоку у тварин дослідних груп упродовж експериментів знижувався нижче контрольних даних, що вказувало на розвиток процесів декомпенсації в печінці з пониженням її функціонального резерва. Визначено, що морфофункціональні механізми адаптації печінки до гострого панкреатиту були спрямовані на зменшення дії ферментної інтоксикації, що супроводжувалося гідратацією печінкової паренхіми з венозним повнокрів'ям органу. Підвищувався рівень загальної води. Ці захисні механізми провокували здавлення набряклою тканиною тонкостінних кровоносних судин (синусоїдних капілярів), що супроводжувалося гістотоксичною гіпоксією з порушенням функціонального стану гепатоцитів. Про що свідчило підвищення в печінці експозиційної динаміки сорбції. Визначено, що ступінь ураження печінки і зміни портальної гемодинаміки залежали від способу моделювання гострого панкреатиту та експозиції експерименту. При збільшенні експозиції експерименту морфофункціональні зміни в печінці були виражені більше.