Книжка Т. С. Фотоактивація живильних розчинів у гідропонних теплицях.

Дисертація присвячена вирішенню актуального науково-прикладного завдання, що полягає у встановленні закономірностей дії дози ультрафіолетового випромінювання на властивості живильного розчину з метою підвищення продуктивності гідропонних технологій вирощування рослинної продукції у теплицях. Отримано залежності зміни окисно-відновного потенціалу та рН живильного розчину від довжини хвилі випромінювання та експозиції опромінення. Експериментально підтверджено, що найефективнішим є випромінювання з довжиною хвилі у межах 250…380 нм при швидкості потоку опромінюваного розчину 0,125…0,32 м/с, часу опромінення - 20…40 с та енергетичній дозі опромінення - 320…160 мДж/см2, що дало змогу обґрунтувати технологічні режими фотоактивації. Встановлено значення фактичної дози бактерицидного опромінення, яку отримує живильний розчин протягом фотоактивації. Для часу опромінення 20…40 с на поверхні розчину забезпечується доза 44…88 мДж/см2, що відповідає вимогам технологій бактерицидного знезаражування живильного розчину, де мінімально необхідною вважається доза у 40 мДж/см2. Наведено результати виробничих випробувань та визначено економічну ефективність застосування електротехнологічного комплексу для активації живильного розчину.