Іващенко Л. В. Оптимізація лікування хворих на урогенитальний хламідіоз з урахуванням стану системи "L-аргінін - оксид азоту" і глікокаликсу лімфоцитів периферичної крові

Об'єкт дослідження - урогенітальний хламідіоз. Мета дослідження - підвищити ефективність надання допомоги хворим на хронічний урогенітальний хламідіоз на підставі клініко-епідеміологічних особливостей захворювання і стану захисно-компенсаторних реакцій організму. Методи дослідження: епідеміологічні, клінічні, біохімічні, імунологічні, електронно-мікроскопічні, статистичні. Встановлено, що для хламідіозу характерний хронічний перебіг з відсутністю специфічної симптоматики [(64,2±3,9) %] і розвиток ускладнень [(73,6±3,6) %], а також супутнє інфікування Trichomonas vaginalis, Ureaplasma urealiticum і бактеріальною флорою [(87,2±2,7) %], стійкою до цефалоспоринів (цефтриаксон) і чутливою до фторхінолонів (левофлоксацин). Виявлено декомпенсацію метаболічних та імунних реакцій, зокрема, порушення функцій мембран лімфоцитів і всієї клітини (61,1 %). За допомогою електронної мікроскопії показано руйнування зовнішнього примембранного шару лімфоцитів - глікокаліксу. Розроблено ефективний метод лікування сечостатевої хламідійної інфекції з використанням антибактеріального препарату левофлоксацину, а також метаболічної (біотин) та імунної (інтерферон) терапії, що забезпечило більш високу клініко-мікробіологічну виліковність [(97,7±1,6) %] порівняно з традиційною терапією [(88,5±4,1) %] і нормалізацію показників імунного статусу в більшому відсотку випадків. Частоту побічних ефектів знижено з (14,8±4,1) % до (3,4±2,0) % відповідно. Результати роботи впроваджено в практику роботи клініки ДУ "Інститут дерматології та венерології НАМН України", КЗОЗ "Обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер № 1" (м. Харків), ККЛПЗОЗ "Обласний шкірно-венерологічний диспансер" (м. Донецьк), КЗ "Обласний шкірно-венерологічний диспансер" (м. Дніпропетровськ) і Полтавського обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру. Галузь використання - дерматовенерологія.