Рай О. В. Вплив ультрафіолетової терапії на рівень уроканінової кислоти в шкірі при псоріазі

Дисертація присвячена вивченню ролі уроканінової кислоти в патогенезі псоріазу та дослідженню впливу УФ-опромінення на її рівень. Підтвердженням певного патогенетичного значення є виявлення суттєвого зниження рівня уроканової кислоти та активності ферменту гістидази в шкірному екскреті всіх обстежених хворих на псоріаз. Додатковим аргументом патогенетичних зв'язків є виявлення кореляційної залежності рівня показників уроканінової кислоти та клінічної форми псоріазу, типу і стадії перебігу, поширеності та вираженості шкірного запального процесу. Показано, що уроканінова кислота забезпечує захист шкіри від сонячного опромінення і внаслідок зниження її рівня значно зростає дермальна фоточутливість. За допомогою спектрофотометричних досліджень доведено, що УФ-опромінення підвищує активність ферменту гістидази, через що зростає рівень уроканової кислоти в шкірі хворих на псоріаз. З метою можливості індивідуалізованого призначення УФО-селективної фототерапії або зонального УФ-опромінення кварцовими лампами та уникнення появи загострення псоріатичного шкірного процесу при комплексному лікуванні хворих на різні клінічні форми псоріазу розроблено та науково обґрунтовано новий додатковий діагностичний метод з врахуванням дії уроканової кислоти. Доведено, що зниження рівня цієї кислоти нижче 4 нмоль/см.кв. є несприятливим прогностичним показником щодо можливості виникнення загострення псоріазу та є протипоказанням для проведення штучного світлолікування