Фінюк Н. С. Використання нових ефективних нанорозмірних полімерних носіїв для введення нуклеїнових кислот у клітини

Дисертаційна робота присвячена вивченню можливостей використання нових поліамфолітних носіїв для введення нуклеїнових кислот у клітини. Досліджено утворення комплексів плазмідної ДНК з новими поверхнево-активними гребенеподібними поліамфолітними носіями. Асоціація та вивільнення ДНК із комплексу з поліамфолітними носіями не спричиняє її деградації, оскільки досліджувані носії захищають ДНК від розщеплення нуклеазами. Встановлено зростання поверхневої активності комплексів у порівнянні з вихідним розчином плазмідної ДНК. Результати проведених досліджень продемонстрували суттєве підвищення ефективності доставки ДНК у клітини дріжджів Pichia pastoris (у 5-79 разів) та Hansenula polymorpha (у 2-15 разів) новими поліамфолітними носіями порівняно із доставкою ДНК за допомогою літій ацетатного методу та електропорації відповідно. Аналогічні результати одержано при доставці ДНК у клітини дріжджів Saccharomyces cerevisiae. Запропонований нами метод також дозволив ефективно доставляти ДНК у бактерії Escherichia сoli. За умов використання поліамфолітного носія БГ-2 виявлено підвищення ефективності генетичної трансформації Streptomyces lividans у п'ять разів порівняно з ПЕГ-трансформацією. Виявлено ефективну доставку ДНК за допомогою поліамфолітних носіїв у клітини ссавців 7-ми ліній in vitro. При цьому важливо відзначити низьку токсичність і відсутність мутагенної дії новосинтезованих поліамфолітних носіїв генетичного матеріалу в клітини.