Терлецький В. М. Apriori як проблема онтології

У дисертації вперше всебічно проаналізовано поняття Apriori, яке виявляється не лише суттєвим елементом рефлексії в класичній філософії, а й залишається конститутивним концептом для аналітичної філософії, еволюційної епістемології, теорії і методології науки та комунікативної філософії. Продемонстровано, що феноменологія запропонувала не тільки новаторський підхід до тлумачення цього традиційного поняття в тому значенні, яке йому було надано в критичній філософії Канта, а й відкрила перспективу для онтологічних інтерпретацій Apriori. Виявлений зв'язок між неоонтологічними проектами Н.Гартмана і М.Гайдеґера і Кантовим апріоризмом, що перетлумачується в них на ґрунті "тези про тотожність" принципів, якій приписується статус ідеального буття, або на підставі розуміння часу як темпоральності, яка характеризує сутнісну структуру людського способу буття. У дисертації розкрито специфіку Кантового поняття Apriori, яке, з одного боку, логічно припускає трансцендентальний спосіб розгляду сущого і, з іншого боку, є виявом людської спонтанності як характеристики буття суб'єкта. Обґрунтовано, що спонтанність є ключовим поняття для інтерпретації Кантового Apriori як проблеми онтології.