Федірко Г. В. Патогенетичні особливості перебігу політравми в умовах гіпокінетичного остеопорозу/

Об'єкт - політравма та репаративний остеогенез нижньої щелепи в умовах гіпокінетичного остелпорозу; мета - з'ясувати патогенетичні особливості перебігу політравми та репаративного остеогенезу нижньої щелепи в умовах гіпокінетичного остеопорозу; методи - патофізіологічний, функціональний, біохімічний, імунологічний, морфологічний, , статистичний; результати - вперше розроблено модель політравми, яка включає одночасне пошкодження довгої трубчастої кістки (стегнової) та плоскої (нижньої щелепи), специфіка якої дозволяє досліджувати як системні відхилення в організмі травмованої тварини, так і патогенетичні особливості репаративного остеогенезу нижньої щелепи в умовах травми; вперше показано, що в умовах розробленої моделі політравми ознаками системних відхилень в організмі травмованих тварин є інтенсифікація пероксидного окиснення ліпідів та виражений цитолітичний синдром, показники яких на 30 добу істотно більші у тварин із гіпокінетичним остеопорозом; вперше встановлено, що в умовах гіпокінетичного остеопорозу в усі терміни спостереження (на 10, 20 і 30 доби) в сироватці крові вища активність каталази та церулоплазміну, в гомогенаті печінки - нижчий рівень показників ферментативної і неферментативної ланок антиоксидантного захисту. Аналогічні відхилення відмічаються й у тканині кістки; вперше доведено, що політравма супроводжується зниженням мінеральної щільності кісткової тканини впродовж усього терміну експерименту, яка на 30 добу стає нижчою у тварин з гіпокінетичним остеопорозом. В умовах політравми виникають порушення репаративного остеогенезу, які супроводжуються зниженням у кістковій тканині активності лужної фосфатази, вмісту кальцію і фосфору з одночасним збільшенням активності кислої фосфатази та вмісту магнію в сухому залишку кістки, що призводить до істотного зниження індексу мінералізації кістки. Вперше доведено, що на тлі гіпокінетичного остеопорозу зазначені відхилення більші, особливо на 30 добу експерименту. В цей період вперше доведено зростання патоморфологічних відхилень у тканині серця, нирок, м'язах та кістці в зоні перелому, які свідчать про феномен повторного загострення, який є характерною рисою перебігу посттравматичного періоду у тварин з гіпокінетичним остеопорозом.