Придруга С. М. Механізми пошкодження печінки у віддаленому періоді травматичної хвороби та їх корекція.

Об'єкт - експериментальна травматична хвороба в період пізніх проявів; мета - з'ясувати механізми морфо-функціональних порушень печінки у період пізніх проявів травматичної хвороби та ефективність застосування тіотриазоліну в патогенетичній корекції, методи - функціональний; біохімічний; морфологічний; математичний; результати - вперше показано, що показникам цитолітичнго синдрому та ендогенної інтоксикації в період пізніх проявів травматичної хвороби притаманні коливальні відхилення із збільшенням їх величин на 21 добу порівняно із 14 добою та зниженням на 28 добу; вперше виявлено в період пізніх проявів травматичної хвороби характер порушень функціональної здатності печінки, що проявлялось зростанням інтенсивності виділення жовчі на тлі зниження вмісту загальних жовчних кислот і кон'югованого білірубіну на 21 добу посттравматичного періоду; морфологічним дослідженням уперше встановлено, що через 14 діб після нанесення травми в печінці піддослідних тварин виникають дистрофічно-некротичні зміни, які проявляються явищами запалення з ознаками поглиблення його на 21 добу та посиленням регенераторних процесів на 28 добу експерименту; вперше доведено що застосування тіотриазоліну з 7 до 14 діб після нанесення травми (у щоденній дозі 9,07 мг?кг-1 внутрішньочеревно) істотно модифікує перебіг періоду пізніх проявів травматичної хвороби. При цьому на 14 добу знижується рівень пероксидного окиснення ліпідів, ендотоксинів, показників жовчовиділення на фоні підвищеного жовчоутворення, активність ферментів антиоксидантного захисту і цитолізу, спостерігаються менш значні зміни показників гуморального імунітету та прояви дистрофічно-некротичних порушень. У подальшому періоді (на 21 добу) відбувається більш чітке наближення їх до рівня контрольних величин та посилення в печінці регенераторних процесів (на 28 добу).