Павленко І. А. Механізми саногенезу при інфузійній терапії тяжкої черепно-мозкової травми

Об'єкт - черепно-мозкова травма; мета - патогенетично обґрунтувати вибір та ефективність застосування гіперосмолярних інфузійних засобів корекції порушень гомеостазу при тяжкій черепно-мозковій травмі;методи - біохімічні, статистичні; результати - Уперше виявлено, що у групі хворих, які отримували сорбілакт, більш виражена позитивна динаміка клінічних ознак, ніж у тих, у кого корекцію проводили манітолом. Уперше показано позитивний вплив інфузії сорбілакту на показники енергетичного обміну у хворих на тяжку черепно-мозкову травму. Уперше на основі проведених нами досліджень було встановлено, що використовувані дози сорбілакту сприяли зниженню лактацидемії при тяжкій ЧМТ. Уперше доведено, що інфузія сорбілакту вірогідно знижує прояви ендогенної інтоксикації, яка виникає при тяжкій черепно-мозковій травмі. Уперше виявлені вірогідні численні сильні кореляційні зв'язки між віком пацієнтів, шкалою ком Глазго, шкалою Глазго-Пітсбург та показниками гомеостазу у хворих на тяжку ЧМТ в умовах інфузії манітолу. Уперше виявлено в умовах інфузії сорбілакту переважно вірогідні слабкі та середньої сили кореляції між віком пацієнтів, шкалою ком Глазго, шкалою Глазго-Пітсбург та показниками гомеостазу у хворих на тяжку ЧМТ, які послаблювались до 3 доби.