Туренко В. Е. Феномен любові: філософсько-антропологічні виміри східнопатристичної традиції

Дисертація присвячена дослідженню філософсько-антропологічних вимірів феномену любові у східній святоотецькій спадщині. Обґрунтовано, що основними теоретичними витоками філософії любові у східних Отців Церкви становили біблійна теологія любові та антична філософська герменевтика даного феномену. Проаналізовано онтологічний статус любові у структурі людського буття, який розкривається в трьох векторах - як специфічне ставлення до світу, як етико-естетичне ставлення до Іншого і як мета існування особистості. Варто зазначити, що ці три вектори, для східних Отців Церкви, не суперечать одне одному, а складають людське життяяк єдине ціле. Висвітлено гносеологічний статус любові у структурі людського пізнання і доведено, що саме вона, для східнопатристичної традиції, є більш глибоким пізнавальним засобом Іншого, світу і самого себе, аніж логіка та россудкові акти. Встановлено, що східна святоотецька спадщина виробила власний специфічний понятійний апарат стосовно любові: смак любові, стріла любові, узи любові, закон любові, крила любові, вогонь любові, любов за тілом, любов за душею, концепція "тверезого сп'яніння любов'ю". З'ясовано, що східнопатристична традиція розглядає любов до особи протилежної статі як взірець міжособистісної любові, що є основою появи будь-якого іншого різновиду цього почуття - до ближнього, до ворога, до Бога.