Бех Л. В. Український фарфор як культуротворчий феномен: світовий і вітчизняний контекст

Дисертацію присвячено проблемі культуротворчого потенціалу українського фарфору, характеристиці його своєрідності. Вперше в українському мистецтвознавстві висвітлено основні етапи формування феномена українського фарфору в широких хронологічних межах; виокремлено найпріоритетніші та не актуалізовані сфери функціонування українського фарфору; окреслено "музейну географію" вітчизняного фарфору ХІХ ст., що дало змогу констатувати його достатню для актуалізації розповсюдженість у вітчизняному музейному просторі. Уточнено наявність спільних рис між вітчизняним та іноземним фарфоровим мистецтвом. З'ясовано, що далекосхідна та загальноєвропейська фарфорові традиції мали відмінні, специфічні механізми прояву культуротворчості. У дисертації доводиться, що український фарфор як частина загальноєвропейської традиції порцелянового виробництва, на глибинному рівні має окремі дотичні точки із первинною (далекосхідною) природою фарфору. Він позиціонується як специфічний феномен, який, з одного боку, позначає завершення класичного етапу розвитку європейського фарфорового виробництва, а з іншого - переплітаючи східний та західний досвід - представляє унікальний синтетичний варіант фарфорової традиції.