Яцкевич О. Я. Особливості патоґенезу, клініко-функціональних ознак та лікування пептичної виразки ґастродуоденальної зони, поєднаної з гіпертонічною хворобою, в осіб, потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС

Дисертаційна робота присвячена вдосконаленню діаґностики та підвищенню ефективності лікування осіб, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ПВА на ЧАЕС), хворих на пептичну виразку ґастродуоденальної зони (ПВ ҐДЗ), поєднану з гіпертонічною хворобою (ГХ), на основі вивчення особливостей етіолоґії, пептично-аґресивних і цитопротективних чинників шлункового вмісту, метаболічного гомеостазу та варіабельності серцевого ритму (ВСР); ендо- та мікроскопічного стану слизової оболонки (СО) ҐДЗ, а також клінічних проявів поєднаних захворювань. З'ясовано, що виникнення пептичної виразки спричинене поєднанням патоґенного впливу Helicobacter pylori та дії на орґанізм потерпілих йонізувального випромінювання, гострого і хронічного стресу, ятроґенного медикаментозного навантаження, шкідливих звичок, порушення дієти. У патоґенезі ПВ ҐДЗ важливе місце посідають зміни співвідношення пептично-аґресивних і цитопротективних чинників шлункового вмісту у бік зменшення захисту СО ҐДЗ, різновекторність стану пероксидного окиснення ліпідів та активності антиоксидантної системи, а також значне напруження реґуляційних систем орґанізму з надмірною активізацією центральних гуморально-метаболічних впливів та порушенням у більшості хворих веґетативного балансу з відносним переважанням активності симпатичного відділу веґетативної нервової системи. Серед морфолоґічних форм уражень ҐДЗ за ендоскопічною оцінкою домінують панґастрит із атрофічними змінами СО, переважно в антральному відділі шлунка, наявність виразкових дефектів середніх і великих розмірів, а також частіша наявність рефлюкс-езофаґіту, дуодено-ґастрального рефлюксу та супутнього ерозивного ураження шлунка і дванадцятипалої кишки. Особливості клінічних проявів полягають у домінуванні астено-невротичного та диспепсичного синдромів, ознаках дисциркуляторної судинної енцефалопатії, у мінімізації та відсутності типового больового синдрому, зникненні класичного перебігу ПВ. Запропоновані й обґрунтовані нові принципи диференційованого лікування, яке виявилося достовірно ефективнішим від загальноприйнятого.