Бешуля О. О. Кількісна анатомія внутрішньоорганного артеріального русла нирки людини (анатомо-експериментальне дослідження)

Уперше проведено комплексне дослідження ВАРН людини відповідно до сегментарної і дихотомічної концептуальних моделей з використанням рентгенограм, дозволило виявити раніше невідомі кількісні закономірності його будови. Виявлено, що ВАРН являє собою псевдофрактальну структуру, що має деревоподібну форму русла, розсипний тип розгалуження і евріареальний тип артеріального дерева. Воно може бути представлене як система, що складається із сегментів і / або розгалужень (дихотомій, трихотомій, квадрітомій). Серед розгалужень дихотомії становлять: 98% - корозійні препарати і 100% - рентгенограми. Виявлено наявність 4-х структурно різних типів дихотомій: "повна асиметрія", "бічна асиметрія", "одностороння симетрія", "повна симетрія". Виявлено наявність двох морфофункціональних груп дихотомій: "оптимальні" (відповідно до критерію HBM Ulyngs (1<n<=1,26) і "неоптимальні" (n<=1, n>1,26). Визначено наявність або відсутність зв'язку відносної кількості дихотомій різних типів і груп зі статтю і віком обстежених, стороною розташування нирки, варіантом поділу ниркової артерії, а також рівнем розподілу та номером генерації ВАРН. Виявлено наявність або відсутність зв'язку статі, вікової групи, розташування нирки, варіанту розподілу ниркової артерії, номера генерації та рівня ділення ВАРН з величинами досліджених морфометричних показників; наявність або відсутність кореляційних зв'язків між їх значеннями; встановлені рівняння регресії, що описують характер зв'язку між змінними. Визначено значення кількісних показників, які можна використовувати як морфометричний еталон ВАРН людини. Удосконалено математичні моделі, які описують ВАРН людини, а також комп'ютерні програми, що їх реалізують.