У дисертації досліджено авторську присвяту художнього твору як феномен культури і явище творчої біографії митця, розкрито її сутність та еволюцію у процесі історичного розвитку, проаналізовано різновиди авторських присвят за мотивами їх створення, колом адресатів, значенням їх у творчому процесі композиторів, виявлено особливості авторських присвят М. Глінки в контексті музичної культури першої половини XIX ст., М. Мусоргського – в мистецькому контексті другої половини XIX ст., М. Лисенка – в умовах становлення й розвитку української професійної музики другої половини XIX ст., проаналізовано окремі зразки музичних творів з присвятами, розкрито взаємозв’язок між їх характером і надписами-присвятами до них. Аналітичний матеріал дослідження становлять камерно-вокальні і камерно-інструментальні твори М. Глінки, М. Мусоргського, М. Лисенка, епістолярна і мемуарна спадщина композиторів та їх сучасників. Більшість авторських присвят М. Глінки породжені умовами культурного побуту свого часу, атмосферою музично-літературних вечорів, домашнього музикування, тісного особистого спілкування з друзями, рідними, знайомими. Авторські присвяти М. Мусоргського відтворюють своєрідність його творчої біографії, зумовленої особливостями культурно-мистецького життя Росії в другій половини XIX ст. Кількість присвят, коло їх адресатів, характер цих надписів свідчать про інтенсивність творчого процесу М. Мусоргського, про характер його спілкування у мистецькому середовищі, особистісні якості композитора та його душевні поривання і творчі задуми. Авторські присвяти М. Лисенка відображають досить широке коло його спілкування, представлене зокрема й іменами відомих українських та російських діячів культури і мистецтва другої половини XIX – початку XX ст. Ці присвяти, як і вся багатогранна діяльність М. Лисенка, сприймаються як спроба об’єднати українську творчу інтелігенцію, вплинути на розвиток концертного виконавства в Україні, сприяти залученню української музичної культури в європейський культурний процес.
