Музика Т. Є. Антропологічні аспекти у прозі Василя Барки

У дисертації розглянуто прозову творчість письменника Василя Барки крізь призму літературознавчої антропології. Метою дослідження є цілісна інтерпретація авторської антропологічної концепції та прийомів її реалізації в белетристиці. Художнє осмислення феномена людини трансформувалося в кожному Барчиному прозовому тексті (романах "Жовтий князь" (Том ІІ), "Рай", романі-притчі "Спокутник і ключі землі") у своєрідний трактат людинознавства. Встановлено, що концепція "полісутнісного homo" Василя Барки акумулює основні постулати філософської, релігійної, соціальної, політичної, культурологічної антропології, самобутньо переосмислені та втілені у його творчості. Простежено, що авторська концепція людини формувалася у нерозривному зв'язку з автобіографічним синергеном митця і репрезентує його складний світогляд, філософсько-теологічний у своїй основі. Концептуально-змістовими особливостями художньої антропології Василя Барки є наскрізна психологізація зображення та філософсько-релігійний модус. Прозова творчість письменника є художньою ілюстрацією авторської ідеї, яка зосереджена довкола стрижня духовної людини як "трансцендентного суб'єкта".